У житті кожної людини зміни є найстабільнішим явищем.
У житті кожної людини зміни є найстабільнішим явищем. І ніхто від них не втече. Природа людини - чинити опір цим змінам. Розуміючи, як ми це робимо, легше впоратися зі ними.
Ми впускаємо зміни у своє життя крізь три так звані «брами»:
1. Заперечення.
Людина каже: "Ні, це не так".
2. Осуд.
Наприклад, людина каже: «Це не так і вигадали це для того, щоб гроші з нас викачувати».
3. Страх.
Причому боїться та «частина нашого мозку», для якої будь-які зміни — небезпека, навіть якщо ці зміни на користь. Як мінімум, небезпечно, бо буде напруга, буде витрата енергії, адже завдання мозку — енергію зберігати, щоб вести нас найбільш оптимальним шляхом (з точки зору збереження енергії), а отже, спираючись на старе.
Пропоную розглянути детальніше, як влаштовані ці брами. І перейти на «ти» зі змінами, щоб усвідомлено рухатися в них.
Пройти крізь браму «Заперечення» допоможе Інтерес та розвиток критичного мислення. Розуміючи, що в будь-якому випадку, зіткнувшись із змінами, автоматично буде заперечення, потрібно перевести його в інтерес через запитання: «Цікаво, а що в цьому є для мене корисним?».
Браму «Осуд» допоможе пройти Увага: «Так, я хочу вивчати». Наприклад, карантин спочатку заперечували, але потім з цікавістю почали вивчати можливості та знаходити користь у вигляді розвитку та ефективності.
Брама «Страх». Тут потрібна наша Спостережливість та Конкретизація. Спочатку важливо навчитися розрізняти — тривогу і страх. Чи важливо зрозуміти — я зараз у пасивній стадії — у тривозі? Або в активній більш конструктивній фазі страх. Тривога виникає до настання небезпеки, як відгук мозку на невизначеність майбутнього та сигнал про небезпеку. Страх – відповідь на небезпеку. Ми боїмося чогось конкретного. Страх дозволяє планувати дії навіть у стресі.
Щоразу усвідомлено з інтересом та увагою спостерігаючи, як ми зустрічаємося зі змінами та рухаємось у них, ми розвиваємо своє адаптивне мислення, до речі, тим самим робимо профілактику емоційного вигоряння.