Проблеми – це життєва константа. І щастя - це не перебувати в «рожевих пелюстках» нескінченного блаженства, а приймати рішення за будь-яких обставин. Хоча «рожеві пелюстки» по ходу теж можуть мати місце
Говорю про це все своє життя. На всіх тренінгах, семінарах та конференціях.
Нарешті тепер усім просто доведеться це засвоїти, як урок і здатність адаптуватися - підлаштовуватися під зміни навколо, приймаючи на себе відповідальність за все, що з нами відбувається в повній мірі.
Заперечувати марно. Це не розсмокчеться. Це реальність.
Наші емоції - це сигнали, які буквально «підштовхують» до змін. Негативні емоції – це практично заклик до дії.
У чаті Марафона з адаптивного мислення, який пройшли вже понад 200 осіб, звучали слова: «саботаж, відмова, застряг, ступор, опір, мозок відключається, мозок вибухнув, мозок зламався, туплю, не розумію, немає відповіді, навіщо це робити, накриває, натрапила на «пробку», куди копати, внутрішні розкопки, зона комфорту активно заштовхує назад, не ціную, тобто, кульгає, заблоковано, важко, мене лякає...»
І разом із цим учасники говорили: «пірнання в глибину, віра просуває вперед, можливість побути наодинці з собою, контакт із собою, довіра, драйв, дізнаюся про себе нове, щеплення адаптивності, крута тема, відкривається поле можливостей, інсайт, зростання, йти вперед, дякую, щирість, відкритість, потік...»
Щастя - це вирішувати, рухатися, діяти... (до речі, медитація та шавасана - теж форма дії), а не чекати, коли саме якось відбудеться…